ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА
14 лютого в Купельській гімназії пройшов конкурс листівок та побажань до Дня закоханих та конкурс виготовлення листівок для захисників України.
Найромантичніше свято року – День святого Валентина – вже на порозі.
Історія свята
День всіх закоханих, або ж День святого Валентина – це не лише свято романтики, кохання та ніжності. Свято оповите багатьма легендами і ніхто достеменно не знає, чи існував святий Валентин і чи справді він вперше подарував коханій романтичну валентинку.
Про Валентина, що дав святу своє ім’я, відомо небагато. Кажуть, що він жив у III столітті н.е., в римському місті Терні. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди зводять його в ранг єпископа. За сукупністю даних можна з достатньою впевненістю припустити, що Валентин був відносно молодий, гарний собою, добрий і чуйний. Є відомості про те, що, поряд з основною професією, Валентин займався природничими науками та медициною.
Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія II, який дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже шанував християн. Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися, бо вступивши у шлюб занадто багато часу вони проводять в сім’ї і зайняті думками не про благо імперії і військову доблесть.
Не боючись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих. Згідно з деякими даними, його заступництво закоханим простиралося ще далі— він мирив посварених, писав любовні листи за недорікуватих і тупуватих вояків, дарував молодим парам квіти.
Зберегти все це потай не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів, день у день хмари збиралися над головою священика. Наприкінці 269 року н.е. Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.
Легенда огортає романтичним флером і останні дні життя Валентина. Згідно одним уявленням, в нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (13 лютого) прислав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, та ще, користуючись своїми медичними знаннями, в очікуванні страти вилікував її від сліпоти.
Як все було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не дізнаємося, але безсумнівно одне— молодий християнський священик дійсно загинув в ім’я Любові. І цієї Любові було йому відпущено багато на одне його коротке життя— любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною душею, яка творить добро.
Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. У Західній Європі день Святого Валентина відзначається з ХІІІ століття, в США з 1777 року.
Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогу Орлеанському (1415 рік),який перебував у цей час у в’язниці, в одиночній камері, і вирішив боротися з нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині. Проте найбільшого розквіту валентинки досягли у вісімнадцятому столітті.
Тепер під «валентинкою» розуміються вітальні листівки у вигляді сердечок з найкращими побажаннями, освідченнями в коханні, пропозиціями руки і серця або просто жартами, які не підписують, і одержувач повинен сам здогадатися, від кого вони. Крім них люди дарують своїм коханим троянди (оскільки вважається, що вони символізують любов), цукерки-сердечка та інші предмети із зображеннями сердець, птахів і, звичайно, визнаного символу Дня Святого Валентина— маленького крилатого ангела Купідона.
Символічне свято
Традиційно на День всіх закоханих люди дарують один одному різні ласощі у формі сердечок, квіти і маленькі сувенірчкики. Повелось це ще з Середньовіччя. В 17 столітті, 14 лютого закохані обмінювались маленькими подаруночками: рукавичками, перснями, ласощами. Та незмінними атрибутами свята досі залишаються валентинки та червоні троянди.
Перші валентинки створювались власними руками. Найталановитіші писали акровірші, в яких перші літери кожного рядка утворювали слово – ім’я коханої/коханого. Трохи згодом в Британії вирішили полегшити завдання людям і почали друкувати збірки віршів – хлопці та дівчата вибирали найкращі та переписували їх у валентинку. З цього і розпочалось виробництво валентинок в промислових масштабах. Ця ідея виникла в американки Есетр Хауленд. Лише за рік вона продала листівок на суму 5000 доларів.
Зрозуміло, що подарувати дівчині на свято букетик квітів – не дивина. Питання лише в тому, чому саме червоні троянди?
Одна з грецьких легенд розповідала, що якось Афродіта бігла на зустріч до свого коханого Адоніса і наступила на кущ білих троянд, які від її божественної крові почервоніли. У стародавні часи греки вважали троянду божественною квіткою. Ще одна історія розповідала, що богиня Флора якось перетворила красиву дівчину на квітку, Афродіта поділилась з нею красою, а три харити подарували їй шарм, Діоніс приніс ароматний нектар, були дари й від інших богів. Коли троянда виросла, її передали богу кохання Еросу і назвали «королевою квітів».
А в римлян була своя легенда: жила колись красива дівчина Rodanthe. Всі хотіли одружитися з нею, а вона відмовлялась. Якось злі залицяльники вдерлись до її дому, що дуже розлютило богиню родючості, тварин та рослин Діану, тому вона перетворила дівчину на троянду, а залицяльників на шипи.
Сьогодні саме троянда вважається квіткою кохання. При цьому існує навіть окрема символіка кольорів: поєднання червоних і білих троянд символізує єдність та дружбу, оранжевий чи кораловий – бажання, бордові троянди – комплімент жінці за її вроду і т.д.
Коментарi